[ad_1]
Говорячи про війну та її емоційну складову, ми часто згадуємо про військових та їх емоції. Проте, є ще одна категорія людей, яка переживає на собі всі наслідки війни, навіть перебуваючи в тилу — жінки, кохані чоловіки яких захищають Україну на фронті.
Забігаючи наперед, зазначимо, що далі мова йтиме саме про справжні стосунки і справжні почуття, а не матеріально-цивільні відносини.
Спілкуючись із дружинами військовослужбовців, зауважила, що більшість з них досить непогано орієнтуються у військовому спорядженні, техніці та військових термінах. І все тому, що вони прагнуть не лише допомогти своїм чоловікам з усім оснащенням, але і хочуть «бути з ними на одній хвилі», розуміти, що вони відчувають, переживають і з якими труднощами зустрічаються. Це наче допомагає підтримувати розмову з чоловіком на цікаву йому тему і відчувати себе причетною до його служби та побратимів. Жінки часто організовують чи поширюють інформацію про збір коштів на необхідні засоби для військових, бачачи в цьому свою реальну допомогу.
У більшості жінок, які переживають щирі почуття, серце між дзвінками коханого наче завмирає. Не відволікають від думок навіть діти чи робота. Час тягнеться нескінченно довго, а дорогоцінних моментів, коли є можливість почути рідний голос, здається, що мізерно мало. Зате, коли така мить настає, жінка чи дівчина ладна кинути все, щоб насолодитися розмовою і голосом, за яким сумує. Іноді, для щастя достатньо лише кількох банальних слів.
Люди, в яких ніхто з близьких не воює, намагаються зрозуміти та підтримати дружину військового, але це рідко вдається, оскільки зрозуміти всю глибину емоцій людини, яка чекає звістку з війни, не відчувши цього на собі, просто неможливо.
Окрім хвилювань за життя чоловіка, жінок також турбує його моральний стан. Часто дівчата відзначають, що навіть у короткі відпустки чоловіки з війни повертаються «холодними» та майже беземоційними. Звісно, перше, що робить жінка — починає шукати причину в собі, обдумує, що вона робить неправильно. Але, переважно, це не так.
Єдиною головною провиною і причиною того, що чоловіки-військові зараз можуть бути такими, є війна. Її жахи і жорстокість настільки заполоняють мозок та думки людини, що їй потрібен час на те, щоб звикнути до життя у відносно спокійному місці, однієї короткої відпустки для цього, на жаль, замало, бо мозок чоловіка продовжує «воювати», попри те, що тіло в безпеці.
Для цього потрібен час, як стверджують психологи, не менше 1-3 місяців, комусь — суттєво більше.
Що найкраще робити в такому випадку? Фахівці радять проявити свою силу духу і розуміння, не накидати на чоловіка одразу всі домашні справи і проблеми, бажаючи його відволікти, дайте йому час усвідомити, що він вдома і можливість відпочити. Покажіть, що ваші почуття до нього, як і раніше, сильні і ви хочете їх зберегти, попри все.
І ще, не слухайте порад знайомих. Ніхто не знає вашого чоловіка так, як ви. Слухайте своє серце, говоріть з чоловіком, коли він до цього відкритий, і все поступово стане на свої місця.
Посттравматичний стресовий розлад, який під час травмуючих психіку подій може отримати людина, властивий не лише тим, хто піддавався ворожому нападу чи страшним випробуванням на полі бою, він характерний також жінкам, які постійно чекають і хвилюються за коханих, переживаючи сильний стрес.
Це може проявлятися надмірною дратівливістю, панічними атаками, ознобом, несподіваними поривами люті або сліз, а також страшними нічними жахіттями.
І це все нормальна реакція людини на не нормальні події.
На те, як впоратися із своїми емоціями, у кожної жінки є свій «рецепт»: хтось звалює на себе максимальну кількість роботи чи домашніх клопотів, щоб відволіктися від похмурих думок, хтось волонтерить з усіх сил, хтось виговорюється подрузі чи мамі, хтось плаче, хтось молиться, хтось знаходить розраду в іграх з дітьми, а хтось робить усе це разом.
Якщо ви відчуваєте потребу виговоритися і маєте таку можливість, зверніться до психолога, або хоча б до священника. Кому як краще. Спілкуйтеся з іншими дівчатами чи дружинами військовослужбовців, об’єднуйте свої зусилля у волонтерстві, але не мовчіть! Це не означатиме, що ви слабка, навпаки, це свідчить про силу визнати, що щось не так і Ви хочете допомогти собі, своєму чоловіку і зберегти стосунки.
Якщо для чоловіків-військових очевидно більш доречно спілкуватися з психологами, що самі мають військовий досвід і можуть авторитетно виглядати в їхніх очах, то у жінок цей вибір значно більший. Бо, на жаль, зовсім не важко зараз знайти в Україні жінку, яка хвилюється і переживає дикий страх за того, кого любить, навіть серед психологів.
Якщо Ви дочитали цю статтю, то ви точно належите до тих, хто хвилюється за своїх коханих. Будьте сильними, дівчата, на вас тримається тил наших Героїв!
[ad_2]
Источник: 0352.ua