[ad_1]
У МОЗ продовжують розвінчувати міфи про недоказові способи лікування. Цього разу спеціалісти взялися за лікування струмом — ампліпульс. За словами медиків, цей спосіб немає жодної доказовості, проте, чимало українців вірять у його ефективність
«Бити струмом, поки не зникнуть прояви хвороби або поки не втече пацієнт. Звучить не надто обнадійливо та коректно, проте цілком вписується в парадигму більшості методів електротерапії. Один із таких – ампліпульс. Цей спосіб лікування та реабілітації століття тому набув неабиякої популярності. Втім, не світової. Найбільшим його поціновувачем став радянський союз», — розповідають у МОЗ.
Сама ідея «зцілювати» струмом – не нова.
Застосовувати електротерапію почали ще в другій половині XVIII століття. Всі тогочасні дослідження мали емпіричний характер. Тобто починались і закінчувались розрядами різної частоти, сили та тривалості по довірливим пацієнтам. Після – дивились на результат. Ніхто не обтяжував себе глибоким аналізом та побудовою ґрунтовної теоретичної бази.
І якщо в світі подібні методики не прижились, на радянських просторах множились зі швидкістю бур’янів. Зокрема, й згаданий нами ампліпульс. За що ж його так любили та які властивості приписували в фізіотерапевтичних кабінетах «країни серпа й молота»?
Відповідь проста – за універсальність. Цьому методу апаратного лікування та реабілітації приписували чудодійний вплив синусоїдальних модульованих струмів на організм людини.
Працює «магічна машина» нехитро. Силу струму на приладі збільшують, доки пацієнт не відчує вібрацію, поштовхи чи легкий електричний удар. Як і заведено в цьому напрямі терапії, ампліпульс застосовується за різних станів, які супроводжуються яскраво вираженим больовим синдромом. Апарат нібито має протизапальну, розсмоктувальну, протинабрякову, судинорозширювальну та розсмоктувальну дії.
Показань до застосування «знеболювального дива» – безліч. Його використовують у разі:
болю в спині,
невралгії,
артрозу,
ревматоїдного артриту,
бронхіальної астми,
захворювань шлунково-кишкового тракту,
парезів центрального походження тощо.
«Вважається, що синусоїдальні модульні струми, згенеровані приладом, впливають на чутливі нервові закінчення. Завдяки цьому мʼязові волокна скорочуються. Як результат – настає розслаблення (або електросон). Саме так буцімто досягається знеболювальна та протизапальна дія ампліпульсу», — розповідають у МОЗ.
Втім, спеціалісти радять, не квапитись бігти в найближчий фізіотерапевтичний кабінет. Адже якісних доказів його дії в міжнародних медичних базах даних немає. За виключенням деяких сумнівних публікацій «фахівців» із росії. Але навіть вони не надто певні в ефективності диво-методу.
«Наголошуємо, реабілітація та лікування, в першу чергу, мають бути ДОКАЗОВИМИ. Методи з недоведеною ефективністю та широким спектром застосування – марна трата часу й інколи – грошей пацієнтів. Уряд та Міністерство охорони здоров’я працюють над підвищенням якості реабілітаційної допомоги та над викоріненням методів із недоведеною ефективністю. Важливим і вагомим кроком у цьому напрямі стала постанова уряду, якою запроваджуються умови ліцензування медзакладів та центрів, які надають послуги з реабілітації», — зазначають у МОЗ.
[ad_2]
Источник: 0352.ua