[ad_1]
Сьогодні не стало барда та культурного діяча Олександра Смика.
Своїми емоціями післяотримання сумної звістки поділилася тернопільська письменниця ЛЕся Коковська-Романчук.
«Сашко.. Знала — свічка майже догоріла. А все вірилося — а раптом?
1995-тий.. Рівне. На сцені чоловік з гітарою. Оголошують: «Націє, за себе помолись», виконує автор». Після концерту підходжу до виконавця, готова побити: «Прошу пана, так не можна, в Тернополі кожен знає, що цю пісню написав Олександр Смик! А ви хто такий?» Посміхнувся: «Олександр Смик». Проговорили до ранку, проспівали..
Так воно почалося.. Скільки всього було потім! Приходить якось: «Я тут нову пісню написав, дай гітару!» Перебрав струни: «Як ти на цих дровах граєш?» Згодом телефонує: «Вийди на хвилинку». В руках — новісінька Cremona. Я граю тепер на гітарі, подарованій Смиком.
2015-тий. Поховали Євгена Безкоровайного. Телефонує Михайло Сидоржевський: «Хто тепер керуватиме Спілкою?». Смик. Звісно, Олександр Смик, хто іще? Це був правильний вибір, правда?
2022, війна. «Сашунь, як ти?» Хрипкувато крізь кашель: «Догораю я, Лесь..» Ти до останнього був у бою, в Літбаті. Ти залишишся у піснях, рядках, акордах. Але навіщо ти догорів так рано? Боляче..», – написала Леся Коковська-Романчук.
[ad_2]
Источник: 0352.ua